Судова експертиза в Києві.

Судова експертиза в Києві.

Відповідно до чинного законодавства, працівники експертної служби України можуть залучатися для вирішення питань, що потребують застосування спеціальних знань, шляхом проведення експертних досліджень матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини події:

1. Після порушення кримінальної справи на стадіях досудового або судового слідства. На цих стадіях кримінального процесу вони виступають в якості судових експертів. Підставою для проведення судової експертизи є постанова про призначення експертизи органів досудового слідства, ухвала (постанова)  суду. У цьому випадку результати експертного дослідження оформляються висновком експерта.
2. На стадії перевірок заяв або повідомлень про злочини, які проводяться органами дізнання,  досудового або судового слідства. У даному випадку працівник експертної служби виступає як спеціаліста. Підставою для проведення експертного дослідження є відповідне відношення. Результати дослідження оформляються висновком спеціаліста.
3. Відповідно до ст. 6 Закону України “Про адвокатуру” та ст. 48 КПК України на замовлення адвокатів, захисників та осіб, які самостійно захищають свої інтереси, за дорученням органів нотаріату, митної служби, інших державних органів, а також за заявами юридичних осіб, громадян із зазначенням їх реквізитів та питань, що підлягають вирішенню. У цих випадках експертне дослідження оформляється висновком спеціаліста.

При проведенні експертних досліджень використовуються наступні методи:

• загальні (категорії та закони діалектичної логіки; формально-логічні методи пізнання: аналіз, синтез, узагальнення; індукція та дедукція, гіпотеза; аналогія тощо);
• загальнонаукові (спостереження, вимірювання, опис, експеримент; порівняння, моделювання; реконструкція);
• спеціальні (візуальні, морфологічні, мікроскопічні, фотографічні, фізичні, хімічні, біологічні, математичні тощо).

При проведенні експертних досліджень використовуються: загальнотехнічні та криміналістичні технічні засоби.

Стадії проведення експертного дослідження

Експертне дослідження – складний процес, в якому окремі його етапи взаємопов’язані та взаємообумовлені. У зв’язку з цим, з методологічного погляду у цьому єдиному процесі можна виділити основні елементи, які утворюють стадії проведення експертного дослідження.

Експертне дослідження складається з таких стадій:

1. Попереднє дослідження.
2. Роздільне дослідження.
3. Експертний експеримент.
4. Порівняльне дослідження.
5. Оцінка результатів дослідження та формулювання висновків.
6. Оформлення експертного дослідження.

Залежно від виду завдань, які вирішуються експертним дослідженням, стадії експертного експерименту і порівняльного дослідження можуть бути відсутні.

Послідовність застосування методів дослідження та технічних засобів визначається експертом відповідно до методик проведення певних досліджень. При цьому експерт повинен використовувати неруйнуючі методи, за винятком, якщо в результаті їх застосування не може бути досягнута мета дослідження.

Попереднє дослідження

Завдання: з’ясування мети дослідження; оцінка представлених у розпорядження експерта матеріалів відносно достатності для вирішення поставлених питань; формування загальної уяви про досліджувані об’єкти, явища, події, їх ознаки; побудова гіпотез; планування експертного дослідження.

Шляхи вирішення завдань:

—                     ознайомлення з наданими матеріалами (відношення, постанова (ухвала), кримінальна справа тощо), встановлення цілісності упаковки, наявності об’єктів дослідження (досліджуваних та порівняльних), їх відповідності з переліком в супровідних документах. При проведенні ідентифікаційних експертиз дослідження починається з тих об’єктів, що ідентифікуються;

• ілюстрація (візуалізація) упакування, об’єктів дослідження;
• вивчення стану об’єктів дослідження (їх цілісність, відсутність змін, спричинених транспортуванням тощо);
•  встановлення достатності та якості представлених матеріалів, об’єктів дослідження;
• вивчення порівняльних об’єктів (зразків) на предмет оформлення їх відповідно до вимог процесуального законодавства;
• встановлення порівнянності  об’єктів дослідження;
•  вивчення питання про необхідність направлення клопотань про надання нових матеріалів, необхідних для дачі висновку;
•  визначення необхідного комплексу методів дослідження і послідовності їх застосування.

Роздільне дослідження

Завдання: всебічне і повне вивчення властивостей та ознак досліджуваних об’єктів, явищ, процесів. Формування проміжних висновків про придатність об’єктів для ідентифікації, встановлення механізму дії, наслідки події тощо.

Шляхи вирішення завдань:

• вивчення ознак і властивостей кожного з досліджуваних об’єктів, явищ, процесів;
• вивчення виявлених загальних (форма, розмір, рід, вид тощо) та індивідуальних ознак (своєрідні деталі зовнішньої будови, характерні властивості тощо) кожного з об’єктів дослідження, явищ, подій;
• оцінка кожної виявленої ознаки щодо механізму її утворення, стійкості, індивідуальності та частоти повторюваності ознак;
• формування проміжного висновку (про придатність для ідентифікації, встановлення групової належності тощо) за результатами проведеного вивчення;
• ілюстрація виявлених ознак.

Експертний експеримент

Завдання: встановлення механізму слідоутворення, взаємодії певних частин механізмів — об’єктів дослідження, виявлення причинного зв’язку між певними явищами, процесами, отримання зразків для порівняльного дослідження.

Шляхи вирішення завдань:

• відтворення певних умов, максимально наближених до тих, в ході яких відбувалося формування досліджуваних об’єктів, явищ та процесів;
• перевірка експертних версій, що виникли на попередніх етапах дослідження, отримання даних, необхідних для вирішення поставлених питань;
• ілюстрація результатів проведеного експерименту;
•  проведення оцінки результатів експерименту відносно індивідуальності та стійкості відображення виявлених ознак досліджуваних об’єктів, явищ, процесів, формування попередніх висновків.

Вимоги, які висуваються до проведення експертного експерименту:

• вжиття заходів із запобігання руйнування об’єктів дослідження;
• створення умов, максимально наближених до тих, за яких відбувалося формування досліджуваних об’єктів, явищ та процесів;
• експеримент проводиться до отримання бажаного результату, але не менше 3‑х разів.

Порівняльне дослідження

Завдання: встановлення ознак подібності (тотожності) та (або) розбіжності (відмінності) досліджуваних об’єктів, явищ та процесів.

Шляхи вирішення завдання:

• порівняння встановлених загальних ознак досліджуваних об’єктів, явищ та процесів;
• порівняння встановлених індивідуальних ознак досліджуваних об’єктів, явищ та процесів;
• порівняння ознак здійснюється способами зіставлення, накладення і суміщення;
• формування проміжного висновку про наявність чи відсутність подібності (тотожності) та (або) розбіжності (відмінності);
•  ілюстрація результатів порівняльного дослідження.

2.5. Оцінка результатів проведеного дослідження і формулювання висновків

Задачі: комплексна оцінка результатів проведеного експертного дослідження, наукове обґрунтування походження встановлених ознак, формулювання висновків.

Шляхи вирішення задачі:

• визначення стійкості й індивідуальності виявлених ознак;
• визначення суттєвості комплексу ознак, що збігаються і різняться, їхньої значимості для висновку про наявність чи  відсутність тотожності;
• оцінка результатів проведеного дослідження,  яка ґрунтується на всебічному, повному й об’єктивному науковому аналізі всіх ідентифікаційних ознак:
• встановлення, чи утворюють ознаки, що збігаються, сукупність, достатню для індивідуалізації конкретного об’єкта, явища, процесу;
• встановлення, чи є розбіжності стійкими й суттєвими, чи достатні вони для висновку про відсутність тотожності; якщо в процесі порівняльного дослідження виявлені ознаки, що збігаються, і ознаки, що різняться, то чим це пояснюється, і які з них більш суттєві ;
• оцінка ознак, що збігаються, на основі:
• визначення стійкості ознак (чи повторюються ознаки, чи не випадкові вони, чи не піддалися ознаки викривленню, якщо так, то у якій мірі);
• визначення частоти повторюваності ознак;
• збігу варіацій ознак;
• достатності ознак, що збігаються, для індивідуалізації конкретного об’єкта, явища, події;
• оцінка ознак, що різняться, на основі визначення:
• стійкі чи випадкові розбіжності ознак;
• чи не є розбіжність ознак їхньою видозміною чи викривленням,  обумовленим різними умовами формування і відображення ознак;
• чи не є розбіжність результатом того, що в розпорядженні експерта було недостатньо зразків (якщо розбіжність стійка і не може бути пояснена причинами, зазначеними в попередніх двох підпунктах, то експерт визнає її суттєвою, а це є підставою для негативного висновку);
• формулювання висновків на підставі оцінки результатів проведеного дослідження:
• категоричний позитивний чи негативний;
• ймовірний позитивний чи негативний;
• про неможливість вирішити питання.

Оцінка встановлених ознак може бути розпочата як з ознак, що збігаються, так і з ознак, що  різняться.

Оформлення експертного дослідження

Завдання: оформлення проведеного експертного дослідження висновком експерта (спеціаліста).

Шляхи вирішення завдань:

• складання висновку за результатами проведеного дослідження відповідно до встановленої структури;
• виготовлення ілюстративного матеріалу.

Структура висновку експерта (спеціаліста) при оформленні експертних досліджень

Загальні положення

Висновок експерта (спеціаліста) оформлюється з дотриманням вимог, встановлених ДСТУ 4163-2003.

Висновок експерта (спеціаліста) складається зі вступної та дослідницької частин, висновків – відповідей на поставлені питання.

         Вступна частина

У вступній частині зазначаються:

• найменування експертного підрозділу, в якому проводилося експертне дослідження; його юридична адреса, телефон секретаріату (канцелярії); номер висновку, місце та дата його складання;
• посада експерта (спеціаліста), який проводив дослідження, освіта, наявність у нього вченого ступеню, звання, експертна спеціальність, стаж експертної роботи;
•  підстави для проведення дослідження: коли і ким (посада, прізвище, ініціали особи або найменування органу) винесені постанова або ухвала; вихідні дані відношення на проведення дослідження (дата та реєстраційний номер), орган, з якого воно надійшло;
• про попередження експерта про кримінальну відповідальність за свідомо неправдивий висновок з посиланням на відповідну статтю Кримінального кодексу України;
• обставини справи, якщо вони мають безпосереднє відношення до проведення експертизи, із зазначенням джерела їх отримання;
•  перелік об’єктів дослідження (їх коротке найменування та основні дані); в разі надання зразків для проведення порівняльного дослідження вказується їх перелік (окремо вільні, умовно—вільні, експериментальні зразки, їх кількість);
• питання, винесені на вирішення експертизи; якщо питання сформульовані нечітко, не конкретно, експерт (спеціаліст) має право без узгодження з ініціаторами дослідження відредагувати їх, не змінюючи при цьому змісту питань; якщо питання поставлені некоректно експерт (спеціаліст) може змінити їх зміст, узгодивши такі зміни з органом чи особою, які є ініціаторами дослідження; якщо при проведенні експертизи (дослідження) експерт (спеціаліст) виявить факти, які, на його думку,  мають певне значення для справи і відносно яких не були поставлені питання, експерт (спеціаліст) має право вказати на дані факти у своєму висновку (поставлені експертом питання слід вказувати після питань, винесених у постанові (ухвалі) про призначення експертизи, з відповідною приміткою); експерт (спеціаліст) має право змінювати послідовність питань відповідно до порядку проведення експертного дослідження;
• у випадку проведення повторної експертизи відомості про первинні (попередні) експертизи; прізвища, ініціали експертів, назва експертної установи, номери та дати висновків експертиз, висновки досліджень попередніх експертиз із питань, які були поставлені на повторне рішення, а також мотиви призначення повторної експертизи, які зазначені у постанові (ухвалі) про її призначення;
• у випадку проведення комплексної або комісійної експертиз прізвище голови експертної групи (комісії) і дані про попередні експертизи, якщо їх результати мали значення для вирішення поставлених питань;
• перелік довідково-нормативних матеріалів, інших інформаційних джерел, що використовувалися при проведенні дослідження, оформлений за бібліографічними правилами.

Дослідницька частина

У дослідницькій частині вказуються:

• спосіб упакування об’єктів дослідження;
• відповідність наданих на дослідження об’єктів з переліком у постанові про призначення експертизи;
• інформація про позначення досліджуваних об’єктів і зразків відповідними штампами експертної установи (для документів);
• характеристика досліджуваних об’єктів, явищ, процесів (їх ознаки та властивості);
• методи, засоби та технічні прийоми, які використовувалися для вивчення об’єктів, явищ, процесів (в тому числі при ілюстрації);
• опис результатів застосування інструментальних методів дослідження та проведення експертних експериментів може обмежуватися викладенням кінцевих результатів; у зазначених випадках графіки, діаграми, таблиці, матеріали експертних експериментів мають зберігатися у наглядових експертних провадженнях і на вимогу осіб, які мають право знайомитись з матеріалами експертного дослідження, надавати їм для вивчення;
• характеристика основних ознак і властивостей порівняльних матеріалів;
• мета, умови і кількість, матеріали, прилади, використані при проведенні експериментів, їх результати, способи фіксації отриманих результатів;
• хід порівняльного дослідження: відзначаються збіг і розбіжність істотних загальних й індивідуальних ознак; якщо встановлені ознаки, що збігаються, та ознаки, що розрізняються, експерт описує їх, пояснюючи причини утворення та значення таких ознак при формуванні висновку; якщо наявні тільки істотні ознаки, що збігаються, чи ознаки, що різняться, то експерт відзначає тільки їх; спочатку описують загальні ознаки, що збігаються, або ознаки, що різняться,  а потім — індивідуальні;
• при проведенні повторної експертизи вказуються причини розбіжностей з результатами попередніх експертиз, якщо вони такі були;
• у заключній частині синтезуючі висновки (синтез) у вигляді відповідей на поставлені питання в тій послідовності, в якій вони викладені у його вступній частині;
• вимірювальні прилади, техніку, яка використовувалася при проведенні дослідження, оформленні висновку;
• посилання на ілюстрації, додатки і необхідні пояснення до них;

Висновки

У висновках викладаються відповіді в тій послідовності, в якій поставлені питання у вступній частині висновку.

Формулювання відповідей повинні бути повними, конкретними, зрозумілими, без двоякого тлумачення.

На кожне з поставлених питань має бути дано відповідь по суті або вказано, з яких причин неможливо його вирішити.

При формулюванні висновків користуватися будь-якими позначеннями, які для зручності використовувалися при описі об’єктів, явищ, подій в ході дослідження, недопустимо.

Після висновків вказуються відомості про кількість об’єктів, використаних для проведення дослідження, кількість об’єктів, що повертаються ініціатору, упакування об’єктів (характер, розміри упаковки, спосіб запобігання несанкціонованому доступу до об’єктів досліджень, зміст написів, кількість та належність підписів, відтисків печаток, їх розташування на упаковці), подальший рух об’єктів дослідження.

Ілюстрація експертного дослідження

До висновку експерта додається ілюстративний матеріал (фотознімки, зображення, виконані за допомогою цифрової та розмножувальної техніки, в тому числі з розміткою ознак, схеми, креслення, діапозитиви, макети тощо), який повинен висвітлювати хід та результати експертного дослідження. Він може розміщуватися за текстом висновків.

В ілюстративному матеріалі повинно бути відображено:

• упакування об’єктів (їх порушення);
• надані об’єкти дослідження; встановлені конкретні властивості (ознаки) об’єктів, зміна їх стану;
•  ознаки об’єктів, що збігаються або різняться, з розміткою; при нанесенні на зображення розмітки нижче них розміщують аналогічні зображення, але без розмітки (контрольні зображення); розмітка здійснюється по колу за годинниковою стрілкою, починаючи з нижнього лівого кута зображення; з лівого боку розміщують ілюстрації ідентифікованого об’єкту, з правого – ідентифікуючого об’єкту;
• кожна ілюстрація повинна супроводжуватися пояснювальним текстом, який містить інформацію про зображення на ній.

Особливості оформлення висновку спеціаліста

Оформлення висновку спеціаліста відрізняється від оформлення висновку експерта наступним:

• у вступній частині висновку спеціаліста зазначається, хто і коли звернувся до установи із замовленням (заявою) провести дослідження;
• відсутністю викладення положення про попередження експерта про кримінальну відповідальність за дачу свідомо неправдивого висновку за відповідною статтею КК.

Ілюстрація висновків спеціалістів проводиться при зміні упакування об’єктів, їх першопочаткового стану, для необхідністю проілюструвати хід дослідження.

Судова експертиза в Києві — 2011